Як правильно підготуватись до виступу на публіці?

Розділ: 

Галузь: 

Ключові слова та терміни: 

Риторика (красномовність)або ораторська вправність виникла у стародавній Греції і, як епос, скульптура, музика та драма, вважалась мистецтвом, але саме риторику величали “царицею всіх мистецтв”.

У Гомерових творах героєм був той, хто не лише виявляв сміливість та вправно бився, а й умів гарно говорити. Його персонажі виголошували промови так, щоб вони розкривали характер мовця і справляли неабияке враження витонченою майстерністю викладу думок. У стародавній Греції все розпочиналося із промови: урочисті заходи, похорони, судові засідання і навіть банальні щоденні бенкети. Проголошувати такі промови мали право лише ті, хто відточив свої навички ораторської майстерності до найвищого рівня.

Художня риторика як різновид творчості сформувалась на базі практичної риторики і автором першої такої промови вважають Горгія, який показав афінянам незвичний стиль витончених промов. Його виступи вивели риторику на новий рівень, зрівнявши її у красі та силі впливу із поезією. Далі розвиток теорії риторики продовжувала школа софістів і цікавим є те, що понад усе вони цінували саме вміння говорити, а не зміст промови. Ви могли б проголошувати абсолютну будь-яку незв’язну промову без логіки та змісту, але, роблячи це уміло, ви заслужили б похвалу. Хоча, щоб зумисне говорити алогічно, потрібно мати куди вищі скіли, ніж якби ви говорили змістовно.

Г.З. Апресян у своїй праці «Ораторське мистецтво» розрізняє декілька типів:

  • Громадсько-політичне ораторське мистецтво (лекції на громадсько-політичні теми, промови, огляди, виступи на мітингах).
  • Академічне ораторське мистецтво (доповідь на науково-популярну тему).
  • Судове ораторське мистецтво.
  • Промови з нагоди громадських урочистостей (ювілейна промова, тост).
  • Церковні проповіді.
  • Очевидно, що кожен із перелічених видів має своє спрямування і відрізняється певними особливостями, залишаючи при цьому головні засади ораторства. То що ж повинен вміти професійний оратор? Насамперед – добре знати свою справу! Регулярно стежити за політичним та господарським життя у світі та своїй країні. Знайомитися із виданнями та ресурсами, що підвищували б загальнокультурний рівень. Постійно виступати на зборах різних громадських організацій та навіть органів місцевої влади. Інакшими словами – постійно шукати нагоди повправлятися у ораторському мистецтві на практиці. Колекціонуйте у себе на гаджетах інформацію, що сподобалась вам, знадобиться на майбутнє. Є купа хмарних сервісів, які полегшують цей процес і роблять його цікавим, наприклад ресурс Evernote, що дозволяє зберігати статті та фотографії, що сподобались, і редагувати їх або робити помітки.

    Готуючи промову, оратор повинен зважати також і на актуальність подій, які збирається подати. Може статись так, що слухачі уже читали або чули те, про що говорить автор, і тоді виступ сприйметься не таким чином, як хотів би того мовець. Те ж саме стосується і достовірності фактів, що подаються, бо коли слухачі розуміють некомпетентність автора, вони або розпочинають гірше його слухати, або не звертають уваги взагалі. Інакша справа, якщо ваше мовлення і розум проскіловані до рівня, коли ви свідомо поширюєте хибні твердження, переконуючи людей у їх правдивості. Якщо ви так умієте, тоді вам дуже легко жити у цьому світі, я щиро вам заздрю і, можливо, у своїй наступній статті розповім, у яких державних установах і не тільки, ви могли б реалізувати себе найкраще.

    Навіть колишньому Міністру закордонних справ України Андрію Богдановичу Дещиці зрозуміло, що не можна, виступаючи перед робітниками фабрики, говорити так само, як за трибуною у Раді, на студентських зборах так само, як на засіданні Європейського Конгресу, завжди потрібно враховувати особливості середовища, де проходить виступ, і вивчити публіку, щоб знати найкращі способи взаємодії із нею. Хороший агітатор-пропагандист повинен вміти якомога ефективніше вплинути на необхідну категорію слухачів і якнайзрозуміліше доносити до неї істину.

    В окрему підкатегорію можна винести підготовку до розважально-гумористичного виступу.Мова ведеться про веселу лекцію, проголошення тосту на дні народженні чи весіллі, або навіть про StandUp-виступ. Мета кругом одна – розважити слухача. Під час підготовки необхідно проаналізувати тему і визначити найголовніші незвичні та кумедні аспекти, щоб саме їх і підкреслити. При цьому можна і потрібно перебільшувати значення подій, наголошувати на чеснотах людини (якщо це тост) і робити несподіване комічне завершення, вставляючи веселу історію або випадок із життя. Сміливо можете гіперболізувати і вигадувати щось своє – вашим головним завданням є вміло розважити, однак такий виступ не має бути підбіркою смішних історій, його основа повинна бути серйозною і повчальною.

    Готуючи промову, лектор ніколи не повинен забувати того факту, що усі люди мають різний рівень знань і те, що одним може здатись дуже цікавим та захоплюючим, наприклад, послухати переказ якогось епізоду із життя Даниїла Хармса у його найбурхливіші роки, то інші попросту не будуть цього слухати, бо ніколи не чули цього імені і не знають хто це такий. Якщо професіонали уже вміють контролювати це у підготовках до своїх виступів, то для початківців є декілька простих правил. Готуючи промову, подумайте над такими питаннями:

    • Чого чекає слухач від мого виступу?
    • Які з проблем, що турбують слухачів я можу розв’язати?
    • Що знають слухачі про тему мого виступу?
    • Який загальний рівень їх знань?
    • Що я повинен висвітлювати детально?
    • Про досить сказати лише в загальних рисах?
    • Яких спеціальних висловів ф термінів слухачі можуть не зрозуміти?
    • Які дані треба підкріпити вдалим прикладом, порівнянням?
    • Є кілька вдалих прийомів закінчення промови, для того, щоб вона засвоїлась серед слухачів якомога краще. Узагальнення головних думок, обов’язкове підбиття підсумків, наголошення на поставлених цілях, заклик до виконання певних дій (усе залежно від характеру самого виступу). Навіть досвідчені мовці часто допускаються помилок вкінці свого виступу, або надто його затягуючи так, що слухачам попросту уривається терпець, або вибудовуючи кульмінацію занадто далеко від кінця промови.

      Готуючи остаточний варіант виступу, прочитайте свій рукопис, слідкуючи, чи підходить він під такі твердження:

      • Чи сприятиме форма виступу встановленню контакту зі слухачами?
      • Чи приверне їхню увагу початок виступу?
      • Чи об`єднали ви окремі абзаци й думки переходами, що допомогли б слухачам краще зрозуміти виступ?
      • Чи замінили, де можна, неособові займенники особовими?
      • Можливо, варто замінити абстрактні поняття конкретними, а загальні вирази вужчими термінами?
      • Чи узагальнені наприкінці виступу основні думки й положення і підбито підсумки, які з них випливають?
      • Чи досить виразно сформульовані прикінцеві речення виступу чи відповідають вони його спрямованості?
      • Головне, завжди вірити в себе і не боятись труднощів!

Це справді хороші поради для

Це справді хороші поради для того, щоб почувати себе впевненим перед публікою.Ці поради актуальні для студентів які братимуть участь в конференціях і при захисті диплому випускникам, де потрібно "брати себе в руки", не панікувати, а вдало виступити.