Комунікаційні бар'єри в електронній комунікації

1. Технічний бар'єр в телевізійно-комп'ютерних системах, треба сподіватися, не загрожуватиме якості комунікації, бо надійність і якість електронної техніки XXI століття досягнуть високих кондицій. Ймовірно, турбуватимуть комп'ютерні бандити і хулігани, для боротьби з якими знадобиться комп'ютерна поліція. Проте, кажучи про соціальну комунікацію нового століття, людству слід побоюватися не слабкості техніки, а залежності від техніки. Було б занадто оптимістично сподіватися, що проблеми інформаційного пошуку будуть успішно дозволені, бо для автоматичного ретроспективного пошуку в документних фондах минулих років потрібно їх відповідним чином обробити — завдання трудомістке і невдячне. Тут як і раніше пануватимуть традиційні документні інформаційно-пошукові системи (ІПС) в модернізованій електронній формі, але з тими ж високими показниками втрат інформації та інформаційного шуму. Отже ситуація «ми не знаємо, що ми знаємо» збережеться для фондів документів, виданих до XXI століття. Інша справа — пошук в базах даних і ІПС, реалізованих за інформаційними технологіями електронної комунікації. У них пошукові проблеми навряд чи носитимуть кризовий характер.

2. Психічні бар'єри, що виникають в електронній комунікації, викликають стурбованість сучасних учених. Вони звертають увагу на наступні негативні наслідки постійного спілкування з телевізійною технікою для нормального розвитку людської психіки:

  • ослаблення уваги, оскільки телебачення не вимагає тієї зосередженості, яку вимагає читання; не можна читати і розмовляти, читати і мити посуд, а телебачення можна поєднувати з різними іншими заняттями, що не займають візуальний канал;
  • зниження інтелектуальної напруги, унаслідок полегшеного доступу до аудіовізуальних повідомлень; читання ж вимагає розумових зусиль для розуміння змісту тексту; звідси — «лінощі думки» у телеглядача і інтелектуальна працездатність у читача;
  • мозаїчність індивідуальної пам'яті складається в телеглядачів із-за незв'язності і різноголосся пропонованих їм повідомлень; читання ж може бути (правда, рідко) систематичним і цілеспрямованим.

У результатілюдина, що читає краще підготовлена до творчої і комунікаційної діяльності, вона повноцінніша соціально і духовно багатша, ніж люди «опромінені телебаченням». С. Н. Плотников, відомий соціолог культури, малює два досить барвисті портрети «читачів» і «нечитачів». Перші, за його словами, «здатні мислити в категоріях проблем, схоплювати ціле, виявляти суперечливі взаємозв'язки; адекватніше оцінюють ситуацію і швидше знаходять правильні рішення; володіють більшою пам'яттю і активною творчою уявою; краще володіють мовою; вільніше пишуть; легше вступають в контакти і приємні в спілкуванні; володіють більшою потребою в незалежності і внутрішній свободі, критичніші, самостійніші в думках і поведінці»3. «Нечитачі» ж мають труднощі в мові, перескакують в розмові з одного предмета на іншій, володіють пасивною, мозаїчною свідомістю, яка легко піддається маніпулюванню ззовні.

Звичайно, ці портрети гіперболізовані, можна сказати, шаржовані. Читанням, потрібним для комунікаційного пізнання, володіють дуже небагато читачів (нагадаємо, що лише 10 % читачів художньої літератури ставлять завдання осягнути глибинний сенс твору), а масове читання газет, ілюстрованих журналів, детективів і тріллерів навряд чи можна вважати «гімнастикою розуму» і «вихованням душі». Справжнім полігоном для розвитку логічного мислення, кмітливості, здатності «мислити в категоріях проблем, схоплювати ціле, виявляти суперечливі взаємозв'язки» є комп'ютерна техніка, яка разом з телебаченням утворює основу електронної комунікації. Досвід показує, що «нечитачами-телеглядачами» є в більшості своїй люди старшого покоління, у минулому — старанні читачі; а «нечитачами-комп’ютерщиками» — молодь, що віддає перевагу Інтернету. Проте, психологічні бар'єри в електронній комунікації, безумовно, існують і вони потребують дослідження.

3. Соціальні бар'єри. Електронна комунікація вже в кінці XX століття набула глобального характеру: споживачами телепрограм і користувачами комп'ютерів є велика частина людства, і це, безперечно, значне досягнення освіти, науки і культури. Створюються матеріально-технічні основи для перетворення людства в жителів «глобального села», для формування Усесвітньої цивілізації, що охоплює всі народи. Головні перешкоди на цьому шляху — не технічного або економічного плану, а плану соціально-культурного і політичного.

• Загальнолюдська єдина і уніфікована культура становить загрозу для вільного розвитку самобутніх національних культур, і отже, — духовній незалежності націй. Звідси — недовіра національно орієнтованої інтелігенції до гасел «відкритого суспільства», космополітизму і інтернаціоналізму і прагнення перешкодити їх реалізації. Мабуть, уніфікувати національні культури не вдасться ніколи. У зв'язку з цим виникає проблема крос-культурної комунікації, що відкриває загальнолюдське в національному. Проблема ця поки не знайшла свого розв’язання (пригадаємо проект «Пам'ять світу»).

• Електронна комунікація — величезна і приваблива сфера вкладення капіталу; капіталізація телебачення і комп'ютерного виробництва — необхідна умова їх розвитку і вдосконалення. Але капітал небезкорисливий. Масові аудиторії, залучені в глобальні комунікаційні мережі, стають об'єктом експлуатації: вони повинні не тільки відшкодувати капіталістам їх витрати, але й принести жаданий прибуток.

Комерціалізація комунікаційних систем означає їх продажність. Продажність «жовтої преси» — загальновідомий факт документної комунікації, але там все-таки існували незалежні видавництва, журналісти, письменники. Монополізовані телекомпанії і комп'ютерні мережі не терплять ніякої свободи слова, окрім показної демагогії. Звідси — бар'єри брехні і обману, що споруджуються електронними засобами масової комунікації між правдою і довірливою багатомільйонною аудиторією.

• Демократична західноєвропейська преса на початку XX століття завоювала титул «четвертої сили» в сенсі впливу на соціально-політичне життя. Електронна комунікація зберігає цей титул, причому її потенціал дії на населення значно виріс. Роль засобів масової комунікації в політичній боротьбі часто опиняється вирішальною. Але ці засоби залежать від своїх господарів, вони відпрацьовують замовлення, отримане від них. Тому масові аудиторії стають жертвою політичних махінацій з боку самокорисливих власників телекомпаній і комп'ютерних мереж. Є, правда, одне виняток — це мережа Інтернет

Огляд психологічних і соціальних бар'єрів, що виникають у зв'язку із становленням електронної комунікації, дозволяє усвідомити суть проблеми екології культури, що набуває актуальності в наші дні. Екологічно безпечний розвиток — це такий розвиток, при якому людина, задовольняючи свої сьогоднішні потреби, не ставить під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Бездумне руйнування ДОКС, витіснення читання, знищення книжкових фондів, абсолютизація комунікаційної могутності електронних засобів може заподіяти непоправний збиток національним культурам і загальнолюдській культурі в цілому. Нинішні тенденції розвитку соціальних комунікацій не гарантують, що такий збиток не може бути причинний.

Forums: